Верховний суд дозволив віруючим не подавати е-декларації

Нещодавно Верховний Суд прийняв поставу про те, що примушування віруючої людини подавати декларацію виключно в електронному вигляді на сайті НАЗК є порушування її прав і свобод, закріплених у Конституції України та Європейській конвенції з прав людини.

Колегія суддів касаційного суду вважає, якщо  апеляційний суд може  пересвідчитись, що  певна  особа,  як віруюча людина, відмовляється від обробки персональних даних і надсилає до НАЗК декларацію на паперових носіях, то в її діях відсутній прямий умисел.

 

В той же час  відомо, що  злочин, який  полягає в умисному неподанні декларації (ст. 366-1 КК України), може бути скоєний лише з прямим умислом. Тобто суб`єкт декларування, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,  розуміє, що він не виконує своїх обов`язків щодо подання декларації до НАЗК і, таким чином,  діє з прямим умислом, знаючи наперед про суспільно-небезпечний характер своїх  діянь і  всі можливі  наслідки.

 

Прокоментувати ситуацію ми попросили відомого львівського адвоката Андрія Петришина. За його словами, та особа, яка є публічною,  згідно з посадовими інструкціями, апріорі, має обов’язок подавати такі декларації. Але висновки Верховного Суду є обов’язковими для виконання для всіх органів державної влади. В тому числі сільських та міських рад.

 

На думку адвоката,  в питанні щодо не подання е-декларацій, слід чітко розрізняти  фізичну та публічну особу. Якщо таке порушення іде з боку  фізичної особи, то  це буде простим адмінправопорушенням. А публічна особа (чиновник),  має ширший спектр зобов’язань.

 

«З  такою практикою я не згідний. Виходить так, що чиновник – «шилокрут» може взяти  довідку про хрещення, і це доводить факт прямої приналежності його до якоїсь із церков чи вірувань. Відтак, Верховний суд дає «зелене світло» на те, щоб посадовці могли ігнорувати закон, маючи в руках  будь-яке документальне підтвердження того, що він  віруючий. Це може бути  свідоцтво про шлюб в церкві  тощо», – розповів Петришин.

 

Правознавець певен, що відповідальність щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної людини. Публічні особи повинні бути відкритими у плані інформації,  що містить перелік їхніх статків, оскільки в такий спосіб можна контролювати обсяги їх доходів, і те, чи із зарплатні живе чиновник, чи ні. Інакше, у найближчі часи усі топ-корупціонери стануть страшенно “набожними”.

Оцените статью: 
0
Нашли опечатку в тексте? Выделите текст и нажмите Ctrl+Enter


МУЖСКОЙ ЖУРНАЛ "WINNER"


ЖЕНСКИЙ ЖУРНАЛ "BEAUTY"


НОВОСТИ ОТ ПОРТАЛА ГОНЕВА.НЕТ


НОВОСТИ МИРА КИНО